Про що мої твори?

 

Успішні ті дорослі, кому вдалося втілити в життя

свою дитячу мрію. В контексті цієї думки я лишень

наближаюся до справжньої успішності.

Бо тільки у 54 нарешті дозволив собі робити те,

що «хочеться», а не те, що «треба».

– О, то ви ще й малюєте? – здивувалася Ліза, коли вперше побачила роботи зразка минулого тисячоліття, котрі прикрашали стіни моєї квартири на Подолі, куди я її запросив, маючи підступні плани на інтим. – Вам неодмінно треба продовжувати, бо у вас є свій впізнаваний стиль і тема.

Ну а оскільки Єлизавета Бєльська (нині моя дружина) спадковий мистецтвознавець, то згодом я дослухався до її слів.

– Коли я малюю, то відчуваю присутність Бога, який хуліганить, радіє та сміється разом зі мною, – сказав Лізі, коли зробив першу серію робіт з циклу «Якась Хуйня», – Ба більше: вважаю, що саме Митці через свої твори передають Його послання людству.

– А що Він передає через ваші твори? – з усмішкою поцікавилася Ліза.

– Що в кожній людині живе Творець, і мистецтво – найкращий доказ Його існування, - цілком серйозно відповів я. – Будь як дитина. Твори. І ти відчуєш Абсолют. Який ніколи не буває досконалим. Бо досконалий Абсолют – це смерть. А живе досконалим не буває.

– Амінь! – благословила мене Ліза, після чого я пішов і створив геніально-генітальну серію «Сіські-Піські», над якою ми з Богом ржали так, що аж животи понадривали.

– Створи сайт і продавай ці роботи освіченим, одухотвореним вільним людям, – порадив мені Творець. – Частину донатуй на ЗСУ. Частину віддай Єлизаветі на косметику та нові сукенки, бо дружина Митця має гарно виглядати. З іншої частини купуй собі пензлі та фарби. Частину інвестуй в рекламу. Ще з однієї – вчасно сплачуй комуналку і податки Державі. Собі лишай маленьку дещицю на труси і шкарпетки, бо справжнім митцям я завжди посилаю меценатів та спонсорів, які теж мріють увічнити своє ім’я в Арт-буку Життя.

– А як хто буде нарікати мовляв: хуї малювать – не окопи рить, або: матюки перетворюють тебе на москаля?

– Посилай таких на хуй! Бо хуйових та заздрісних людей в світі розвелося достобіса.– Отак прямо і нахуй? – перепитав я обережно.– Отак прямо і нахуй! – заповів мені Бог.

Тож я не смію ослухатися Його волі.